Особливість свинки в тому, що вона вражає, насамперед, залізисту тканину організму. Тому характерними проявами епідемічного паротиту є запальні процеси залоз: запалення привушних слинних залоз, іноді також слинних залоз під мовою і у нижньої щелепи, а в окремих випадках і підшлункової залози.

Свинкою найчастіше хворіють діти в період між третім і сьомим роком життя, причому хлопчиків епідемічний паротит вражає в два рази частіше, ніж дівчаток.

Збудник свинки - вірус епідемічного паротиту, що входить в ту ж групу вірусів, що і вірус кору.

Вірус паротиту не схильний до мутацій, у зовнішньому середовищі нестійкий: при нагріванні до 70 градусів інактивується за 10 хвилин, швидко гине і при ультрафіолетовому опроміненні, дії дезінфікуючих засобів.

Однак при низьких температурах (-10-70 градусів) вірус епідемічного паротиту може зберігати свої властивості протягом довгого часу.

Вірус паротиту передається, як правило, повітряно-крапельним шляхом, проте можливо також внутрішньоутробне зараження (правда, рідко), а також контактне зараження через предмети, забруднені слиною хворого, наприклад, дитячі іграшки або предмети побуту.

Слід пам'ятати про те, що хворий епідемічним паротитом заразний в останні дні інкубаційного періоду, і 9-11 днів після початку гострої стадії хвороби. Найбільший ризик зараження при контакті з хворим свинкою з'являється з третього по п'ятий день після появи перших симптомів паротиту.

Паротит, як і всі «дитячі» інфекції, захворювання контагіозне, тобто заразне. Сприйнятливість до вірусу паротиту дещо нижча, ніж сприйнятливість до вірусів кору або вітрянки, але все ж досить висока, вона складає близько 50%. Правда, серед вагітних свинка зустрічається частіше, ніж кір, складаючи 0,8-10 випадків на 10000.

Частіше хворіють діти - 90% випадків захворювання паротитом реєструються у дітей молодше 15 років. При цьому хлопчики хворіють майже вдвічі частіше дівчаток, то ж співвідношення зберігається і у дорослих чоловіків і жінок.

Що стосується паротиту у дорослих, то він протікає зазвичай важче, ніж у дітей, і з більшою ймовірністю виникнення ускладнень.

Ускладненнями паротиту можуть бути такі захворювання як орхіт (запалення яєчок у хлопчиків і дорослих чоловіків), оофорит (запалення яєчників у дівчаток і дорослих жінок), панкреатит (запалення підшлункової залози), менінгоенцефаліт (запалення м'якої мозкової оболонки і головного мозку), зниження слуху та глухота.

У розвитку ускладнень грає роль і ослаблення захисних сил організму, а також стан самих органів і систем, які вражаються вірусом паротиту. Особливо небезпечним буває паротит для хлопчиків-підлітків під час статевого дозрівання, тому що в цьому випадку існує ризик запалення яєчника або яєчка. Кожен десятий з уражених таким захворюванням хлопчиків стає безплідним. Тому для хлопчиків, у яких до моменту статевого дозрівання ще не було свинки, особливо важлива щеплення проти паротиту.

Для свинки характерна сезонність підйомів і спадів захворюваності. Максимум захворюваності припадає на березень-квітень, а мінімум - на серпень-вересень. Періодичні підйоми захворюваності паротитом спостерігаються кожні 1-2 роки.

Іноді паротит протікає у вигляді епідемічних спалахів, що особливо характерно для дитячих установ. Такі спалахи паротиту тривають, як правило, від 70 до 110 днів, проходячи у вигляді 4-5 хвиль, проміжки між якими приблизно рівні інкубаційному періоду паротиту.

Епідемічний паротит - це захворювання, яке зустрічається в світі повсюдно. Звичайно, з введенням вакцинації в багатьох країнах світу захворюваність паротитом значно знизилася.

Після перенесеного захворювання паротитом будь-якого ступеня тяжкості розвивається стійка несприйнятливість до повторного зараження - довічний імунітет. Імунітет до паротиту виявляється у 80-90% дорослого населення, що говорить про те, наскільки широко поширене захворювання свинкою. Причому наявність антитіл до паротиту не залежить від того, чи був у людини гострий паротит: у 25% інфікованих паротит протікає безсимптомно і непомітно для хворого і його рідних.