У нормі вушна сірка віддаляється рухами передньої стінки слухового проходу під час розмови, жування. Скупченню сірки сприяють вузькість і звивистість слухового проходу, підвищена в'язкість сірки. Колір сірчаної пробки може бути жовтим, темно-коричневим. Консистенція сірки спочатку м'яка, восковидная, потім щільна й навіть кам'яниста.

Симптоми і течія: основними симптомами є зниження слуху, відчуття закладеності і шуму у вухах.

Пробка може досягати великих розмірів, але якщо між нею та стінкою слухового проходу є хоча б вузька щілина, то слух залишається нормальним. Однак при попаданні в вухо навіть невеликої кількості води, вушна сірка набухає, і слух різко знижується. Пробка може чинити тиск на барабанну перетинку і стінки зовнішнього слухового проходу, викликаючи рефлекторні головні болі, запаморочення, кашель, нудоту.

Якщо сірчана пробка знаходиться в зовнішньому слуховому проході тривалий час, може розвинутися запальний процес, який супроводжується болем у вусі.

Остаточний діагноз встановлює ЛОР-лікар після огляду вуха.

Лікування: не слід видаляти сірчану пробку самостійно, особливо шпильками, кінчиком згорнутого рушника, так як при цьому вушна сірка проштовхується вглиб слухового проходу. Крім того, використання гострих предметів може привести до травми барабанної перетинки і стінок слухового проходу.

Сірчану пробку вимивають теплою водою. Настійно рекомендується звернеться за допомогою до ЛОР-лікаря (отоларинголога).