Болезни: А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
Хвороби: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Приветствую Вас Гость | RSS
Обязательно прочтите

Помни
Самолечение может
быть вредным
для вашего здоровья.

Администрация сайта не несет ответственности за содержание и полезность изложенной информации
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа
Главная » 2012 » Апрель » 8 » Сифіліс
20:21
Сифіліс

Сифіліс - хронічне інфекційне захворювання. При сифілісі уражається шкіра, слизові оболонки, внутрішні органи, опорно-рухова, імунна, нервова системи. Збудник - бліда трепонема.

Бліда трепонема (Treponema pallidium) належить до порядку Spirochaetales, сімейству Spirochaetaceae, роду Treponema. Морфологічно бліда трепонема (бліда спірохета) відрізняється від сапрофітірующей спірохет.

Найбільш частий шлях інфікування сифілісом - статевий, при різних формах статевих контактів.

Зараження сифілісом відбувається через дрібні генітальні або екстрагенітальні дефекти шкіри, або через епітелій слизової оболонки при контакті з твердим шанкр, ерозивні папулами на шкірі і слизових оболонках статевих органів, порожнини рота, широкими кондиломами, що містять значну кількість блідих трепонем.

У слині бліді трепонеми можуть перебувати лише у випадку, коли є висипання на слизовій оболонці порожнини рота.

Сифілісом можна заразитися через сперму хворого при відсутності в нього видимих ​​змін на статевих органах.

Рідко зараження сифілісом може відбутися при тісному побутовому контакті, у виняткових випадках - через предмети ужитку. Можливе зараження сифілісом через молоко жінки, що годує, хворий на сифіліс. Випадків зараження сифілісом через сечу і піт не відмічено. Сифіліс (помилково вживають слово «сіфіліз») з моменту зараження є загальним інфекційним захворюванням, яке триває у нелікованих хворих багато років і відрізняється хвилеподібним плином зі зміною періодів загострення.

Під час загострення хвороби на слизових оболонках, шкірі, у внутрішніх органах спостерігаються активні прояви сифілісу.

Однією з основних причин змін клініки, тривалості інкубаційного періоду, прихованого перебігу сифілісу, є часте застосування антибіотиків, зміна імунного статусу організму й інші фактори. Класичне протягом сифілісу характеризується чергуванням активних проявів захворювання з прихованим періодом. Класифікація перебігу сифілісу розділяється на інкубаційний період, первинний, вторинний і третинний періоди.

Первинний сифіліс (syphilis I primaria) - стадія сифілісу c появою твердого шанкру і збільшенням лімфатичних вузлів.

  • Серонегативний первинний сифіліс (syphilis I seronegativa) - сифіліс з негативними серологічними реакціями протягом курсу терапії.
  • Первинний серопозитивний (syphilis I seropositiva) - сифіліс з позитивними серологічними реакціями.
  • Первинний прихований сифіліс (syphilis I latens) - сифіліс з відсутністю клінічних проявів у пацієнтів, почали лікування в первинний період хвороби і незакінчений його.

Вторинний сифіліс (syphilis II secundaria) - стадія сифілісу, обумовлена ​​гематогенним поширенням збудників (трепонем) з первинного вогнища, що виявляється поліморфними висипаннями (розеоли, папули, пустули) на шкірі і слизових оболонках.

  • Свіжий вторинний сифіліс (syphilis II recens) - період сифілісу з множинними поліморфними висипаннями на шкірі і слизових; нерідко спостерігаються залишкові ознаки твердого шанкра.
  • Вторинний рецидивний сифіліс (syphilis II recidiva) - період вторинного сифілісу, який виявляється нечисленними поліморфними згрупованими висипаннями і, іноді, ураженням нервової системи.
  • Вторинний прихований сифіліс (syphilis II latens) - вторинний період сифілісу, протікає латентно.

Третинний сифіліс (syphilis III tertiaria) - наступна за вторинним сифілісом стадія з деструктивними ураженнями внутрішніх органів і нервової системи з виникненням у них сифилитических гумм.

  • Активний третинний сифіліс проявляється активним процесом освіти горбків, дозволяються з утворенням виразок, рубців, появою пігментації.
  • Прихований третинний сифіліс - сифіліс у осіб, які перенесли активні прояви третинного сифілісу.

Прихований сифіліс (syphilis latens) - сифіліс, при якому серологічні реакції позитивні, але відсутні ознаки ураження шкіри, слизових і внутрішніх органів.

  • Ранній прихований сифіліс (syphilis latens praecox) - прихований сифіліс, з моменту зараження яким пройшло менше 2 років.
  • Пізній прихований сифіліс (syphilis latens tarda) - прихований сифіліс, з моменту зараження яким пройшло більше 2 років.
  • Неуточнений прихований сифіліс (syphilis ignorata) - хвороба з невстановленої давністю.

Сифіліс побутовий - сифіліс, інфікування яким відбувається побутовим шляхом.

Природжений сифіліс - сифіліс, при якому інфікування сталося від хворої матері в період внутрішньоутробного розвитку.

Сифіліс трансфузійний - при переливанні донорської крові хворого сифілісом у реципієнта розвивається трансфузійний сифіліс. Можливо інфікування медичного персоналу при огляді хворих сифілісом, під час оперативного втручання, проведенні лікувальних процедур, при розтині трупів (особливо новонароджених з раннім вродженим сифілісом).

Сифіліс обезголовлений - інфікування відбувається при попаданні трепонеми безпосередньо в кров (через рану, при дослідженні крові). Характерно відсутність твердого шанкра.

Сифіліс нервової системи - нейросифіліс (neurosyphilis): ранній (neurosyphilis praecox) - давність хвороби до 5 років, пізній (neurosyphilis tarda) - більше 5 років.

Розрізняють такі форми раннього нейросифилиса:

  • прихований латентний сифілітичний менінгіт;
  • гострий генералізований сифілітичний менінгіт;
  • сифілітична гідроцефалія;
  • ранній менінговаскулярний сифіліс;
  • сифілітичний менінгомиєлит.

Форми пізнього нейросифилиса:

  • пізній прихований сифілітичний менінгіт;
  • пізній дифузний менінговаскулярний сифіліс;
  • сифіліс судин мозку (васкулярної сифіліс);
  • гумма мозку;
  • прогресивний параліч.

Сифіліс вісцеральний (syphilis visceralis) - сифіліс, при якому уражені внутрішні органи (серце, головний мозок, спинний мозок, легені, печінку, шлунок, нирки).

Сифіліс злоякісний - важко протікає сифіліс з масивним ураженням внутрішніх органів і нервової системи, характерним для третинного сифілісу.

У первинному періоді з'являється перший клінічний ознака сифілісу - твердий шанкр (у тому місці, де бліда трепонема проникла в організм). Твердий шанкр - пляма червоного кольору, що перетворюється в папули, потім - в ерозію або виразку, що виникає на місці проникнення блідої трепонеми в організм. Твердий шанкр частіше локалізується на статевих органах (у жінок часто на шийці матки), що говорить про статеве зараження; значно рідше спостерігаються внеполовие шанкр, які можуть розташовуватися на будь-якій ділянці шкіри або слизових оболонках: губах, мигдаликах, на шкірі лобка, стегон, мошонки , живота. Через 1-2 тижні після появи твердого шанкра починають збільшуватися найближчі до нього лімфатичні вузли.

Зникнення твердого шанкра говорить про те, що сифіліс перейшов у латентну стадію, під час якої в організмі йде бурхливе розмноження блідих трепонем. Вторинний період сифілісу настає зазвичай через 5-9 тижнів після появи твердого шанкра (первинної сіфіломи) і триває без лікування 3-5 років.

Перебіг вторинного сифілісу хвилеподібний: період активних проявів змінюється прихованою формою сифілісу.

Для прихованого періоду характерна відсутність клінічних ознак сифілісу і тільки позитивні серологічні реакції крові свідчать про перебіг інфекційного процесу.

Клінічні ознаки третинного сифілісу можуть виявитися через багато років після тривалого безсимптомного перебігу хвороби з моменту інфікування сифілісом. Головною причиною, що впливає на формування третинного сифілісу, є відсутність або неповноцінне лікування хворих більш ранніми формами сифілісу.

Аналізи на сифіліс складаються з клінічних та лабораторних даних:

  • дослідженні на бліду трепонему;
  • дослідженні крові на РВ (реакцію Вассермана);
  • РИФ (реакцію імунної флюоресценції);
  • РИБТ (реакцію іммобілізації блідих трепонем).

Діагностика сифілісу первинного періоду проводиться шляхом дослідження відокремлюваного твердого шанкра, пунктата регіонарних лімфатичних вузлів.

У діагностиці сифілісу вторинного періоду досліджується матеріал папулезних, пустульозні елементів, ерозивних і гіпертрофічних папул шкіри і слизових оболонок.

Аналізи на сифіліс бактеріоскопічні методи (мікроскопічним) проводяться за допомогою виявлення блідої трепонеми в темнопольному мікроскопі.

До трепонемним методам діагностики сифілісу відносяться:

  • реакція Вассермана (RW);
  • реакція імунофлюоресценції (РІФ).
  • RW (Реакція Вассермана) має велике значення для підтвердження діагнозу сифілісу при наявності активних проявів хвороби, виявлення прихованого (латентного) сифілісу, ефективності проведеного лікування сифілісу. Також RW важлива для профілактики вродженого сифілісу.

Реакція Вассермана позитивна у 100% хворих сифілісом вторинного періоду, при ранньому природженому сифілісі, у 70-80% хворих третинним сифілісом.

Трепонемним методом аналізів на сифіліс є також реакція імунофлюоресценції (РІФ). РИФ є самим високочутливим методом діагностики сифілісу і стає позитивною вже при первинному серонегативного сифілісі.

РИФ позитивна при вторинному сифілісі, природженому сифілісі в 100%, при третинному сифілісі - в 95-100%, при пізніх формах сифілісу (внутрішніх органів, сифілісу нервової системи) - в 97-100%.

Лікування сифілісу будується за встановленими в світі відповідним стандартам і проводиться тільки після встановлення діагнозу і підтвердження його лабораторними методами дослідження.

Лікування сифілісу вимагає від лікаря-венеролога обліку різних чинників, різних показників, ускладнюючих моментів. Це, багато в чому, визначає подальший вибір методу лікування сифілісу.

У лікуванні сифілісу використовуються специфічні антибактеріальні препарати декількох груп і поколінь і вони є основою терапії. При лікуванні сифілісу пацієнт також повинен строго дотримувати рекомендований режим (достатній сон, раціональне харчування, вітаміни, заборона алкоголю), тривалість інтервалів між курсами лікування, що значно підвищує ефективність лікування сифілісу. Істотне значення для успішного лікування сифілісу має крім проведеної терапії стан організму хворого, його реактивність, тому в процесі лікування необхідно підвищувати опірність до інфекції. Для цього призначаються препарати, що стимулюють захисні реакції організму.

Венеролог визначає в кожному випадку, залежно від стадії сифілісу, ускладнень, супутніх захворювань з боку інших органів і систем, алергічного фону, маси тіла, процентного співвідношення усмоктуваності і біодоступності лікарського засобу, необхідні дози медикаментів, додаткове застосування імуномодуляторів, ферментних, вітамінних препаратів, фізіотерапії.

Після закінчення лікування сифілісу обов'язковий неодноразовий клініко-серологічний контроль крові протягом декількох місяців або років (залежить від стадії сифілісу).

Якщо після лікування сифілісу протягом року кров не стала негативною, констатується стан серорезистентности і призначається додаткове лікування сифілісу.

Категория: Хвороба: С | Просмотров: 927 | Добавил: FreeDOM | Теги: Сифіліс | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Лечить
Как?Когда? Что такое? [489]
Болезнь: А [186]
Болезнь: Б [96]
Болезнь: В [47]
Болезнь: Г [101]
Болезнь: Д [56]
Болезнь: И [29]
Болезнь: К [55]
Болезнь: Л [36]
Болезнь: М [44]
Болезнь: Н [49]
Болезнь: О [65]
Болезнь: П [103]
Болезнь: Р [52]
Болезнь: С [102]
Болезнь: Т [57]
Болезнь: У [13]
Болезнь: Ф [25]
Болезнь: Х [24]
Болезнь: Э [28]
Болезнь: Е,Ж,З,Ц,Ч,Ш,Я [65]
Хвороба: А [185]
Хвороба: Б [58]
Хвороба: В [49]
Хвороба: Г [131]
Хвороба: Д [59]
Хвороба: Е [41]
Хвороба: І [28]
Хвороба: К [66]
Хвороба: Л [32]
Хвороба: М [50]
Хвороба: Н [54]
Хвороба: О [32]
Хвороба: П [141]
Хвороба: Р [64]
Хвороба: С [145]
Хвороба: Т [83]
Хвороба: Ф [35]
Хвороба: Х [70]
Хвороба: Ц [23]
Хвороба: Є,Ж,З,У,Ч,Ш,Я [88]
Поиск