Найголовніша скарга при цьому захворюванні - це запори. Дефекація ускладнена, з'являється відчуття неповного випорожнення прямої кишки, зникає відчуття компресії при напруженні. У міру розвитку захворювання з'являється необхідність застосування ручного допомоги під час стільця, тривалих напруженні, частих, неефективних позивів до дефекації. Ректоцеле може бути основною, а іноді - єдиною причиною наполегливої ​​запору. Багато хто при цьому зауважують, що кишечник «спрацьовує», якщо підтримувати або натискати пальцями на задню стінку піхви або з боків від ануса.

В основі захворювання лежить розбіжність передньої порції м'язів, що піднімають задній прохід, а також ослаблення м'язового каркаса промежини і ректо-вагінальної перегородки. По суті, виникає варіант вагінальної грижі, коли ослаблена стінка між кишкою і піхвою замість того, щоб при напруженні «працювати» на евакуацію вмісту кишки, випинається у піхву, «пригнічуючи» дефекацію. Неспроможність м'язів тазового дна призводить не лише до вищевказаних скарг, а й до нетримання сечі під час напруги (при кашлі, чханні), до проблем в сексуальній сфері. Саме тому багато фахівців (гінекологи, проктологи) вказують: ректоцеле і опущення жіночих статевих органів - це загальний процес з єдиною етіологією і клінічною картиною.

У початкових стадіях захворювання показані консервативні методи лікування: спеціальна дієта, лікувальна фізкультура, включаючи анальну гімнастику, фізіотерапія і т.д. В окремих випадках це дає ефект, але частіше захворювання прогресує. Реальне одужання дає операція. Під час оперативного втручання зшиваються розійшлися порції тазових м'язів (т.зв. леваторов), що дозволяє відновити нормальні анатомічні взаємини м'язово-фасциальних структур тазового дна. Підхід до лікування захворювань промежини повинен бути комплексним. При наявності супутньої патології (цистоцеле, геморой, анальна тріщина, поліпи і т.д.) проводиться одночасна оперативна їх корекція. Зазвичай вже під час першого стільця на 2-3 добу після операції хворі відзначають зміну в якості стільця, його легкість та ефективність. Переносять цю операцію хворі порівняно легко, з другого дня починають ходити, в лікарні проводять, як правило, не більше 2-3 днів.

Звичайно, як і будь-які операції, ці втручання вимагають серйозної лікарської підготовки. Виконані за показаннями і в достатньому обсязі вони дають хороші результати. Слід вказати на необхідність дотримання щадного режиму протягом 2-3 місяців після операції.