Приглухуватість - це таке зниження слуху, при якому хворому важко спілкуватися з людьми за допомогою звичайної мови. Практична глухота - це стан, при якому людина не сприймає гучну промову, виголошену у його вуха. Найбільш частими причинами, що ведуть до приглухуватості і глухоті, є: - хвороби центральної нервової сиситеми;
- гострі інфекційні захворювання, переважно скарлатина;
- місцеві гнійні процеси;
- дистрофічні розлади внутрішнього вуха.
До групи з дистрофічними розладами відносяться прогресуюча нервова приглухуватість (кохлеарний неврит) і отосклероз. Причиною порушень слуху може бути травма: - механічна (виробнича, побутова, спортивна і т.д.);
- шумова;
- вібраційна;
- хіміко-токсична;
- променева;
- акустична;
- баротравма (у дайверів);
- медикаментозна;
- родова;
- інфекційна;
- психічна.
Однією з відмінних рис приглухуватості є тісний зв'язок її з
виникненням мовних розладів, оскільки слух і мова являють собою єдиний
процес в мовному спілкуванні людей. В даний час особлива увага приділяється профілактиці та лікуванню приглухуватості у дітей, тому що
у дитини, не сприймає з народження мова оточуючих, в слідстві
розвивається німота, а відновлений слух формує тільки емоційні звукові
образи.
При приглухуватості, що виникає у людини, що вміє говорити, надалі
розвиваються розлади мови у вигляді монотонності, неритмічності і т. д.,
так як приглухуватість перешкоджає контролю хворого над власним
голосом. Діагностика приглухуватості Уточнення функції слухового аналізатора передбачає головним чином здійснення топічної діагностики. Основне питання топічної діагностики - розрізнення поразок системи звукопроведення від ураження системи звукового сприйняття.
У диференціальної діагностики уражень слухового аналізатора особливого
значення набуває розпізнавання центральних форм приглухуватості. Лікування приглухуватості Особливу увагу в лікуванні заслуговує слухопротезування.
Воно передбачає підбір слухового апарату, що підсилює звук, особам, що
не піддається консервативним або хірургічним методам лікування
приглухуватості. Апарат вважається тим більш досконалим, ніж менше спотворюється передається звук або мова. Найбільший позитивний ефект сурдопротезірованія буває в осіб з ураженням звукопровідного апарату, менше при перцептивної формі.
Відомо, що користування слуховими апаратами ні в якій мірі не впливає
на регрес патологічного процесу у внутрішньому вусі, однак апарат,
покращуючи слух, дозволяє хворому коригувати свою промову. Слухопротезування дітей сприяє нормальному розвитку мови і психіки. Профілактика приглухуватості Профілактика приглухуватості та глухоти повинна включати дуже широке коло заходів. Але в сучасному неспокійному світі особливу увагу в цьому питанні потрібно приділити шуму.
Середній рівень гучності звичайної розмовної мови складає 60 децибел,
що проходить поїзд створює шум в 100 дБ, реактивний літак - в 120 дБ. В галасливих салонах відеоігор, на дискотеках та концертах рок-груп гучність звуку перевищує 110 дБ.
Звичка включати телевізор, музичну апаратуру на повну потужність,
тривалий прослуховування гучної музики в навушниках проводить до
значного зниження слуху згодом.
Цей факт слід враховувати не тільки з перших днів життя дитини, але
навіть в період внутрішньоутробного розвитку, так як слуховий апарат
дитини дуже чутливий до сильних шумовим впливів. Крім того, для профілактики приглухуватості та глухоти необхідно: - усувати або зменшувати шумові та вібраційні шкідливості на виробництві, використовувати індивідуальні засоби захисту;
- своєчасно розпізнавати і лікувати інфекційні захворювання;
- виключати фактори ризику - стресові ситуації, паління, алкоголізм, переїдання і т.д.;
-
проводити своєчасне і адекватне лікування захворювань слухового апарату
і уникати дії ототоксичних лікарських засобів та інших токсичних
впливів;
- при плануванні дітонародження необхідні генетичні консультації.
Проблеми сурдології залишаються в даний час важковирішуваними, незважаючи на певні успіхи в цьому питанні. Однак, на прикладі тіфлосурдопедагогікі можна переконатися, що нерозв'язних проблем не існує.
| 
