Відня від черевної порожнини, шлунка, селезінки і підшлункової залози впадають у венозну систему. Венозна система ділиться в свою чергу на капіляри. Якщо судини виявилися заблоковані, то порушується циркуляція крові і виникає високий тиск.

Якщо тиск стає занадто високим, то тоді потік крові знаходить інші «обхідні» шляхи, щоб потрапити до серця. Кров може йти до вен стравоходу, прямої кишки та ін

Причини портальної гіпертензії

Найбільш частою причиною портальної гіпертензії є цироз. Цироз виникає через фіброзного зміни тканини печінки, викликаного гепатитом, вживанням алкоголю, палінням та іншими захворюваннями. При цирозі фіброзна тканина блокує потік крові до печінки.

Іншими причинами портальної гіпертензії є утворення згустків крові у венах, блокування вен, які переносять кров від печінки до серця, паразитичні інфекції. У деяких випадках причину захворювання встановити не вдається.

Симптоми портальної гіпертензії

Не завжди спалах портальної гіпертензії супроводжується появою симптомів. Але, якщо є яке-небудь захворювання печінки, яке може привести до цирозу, то тоді шанс виникнення портальної гіпертензії зростає. Головними симптомами портальної гіпертензії є:

Діагностика портальної гіпертензії

Зазвичай лікарі встановлюють діагноз даного захворювання на основі асциту або розширених вен, виявлених в ході обстеження. Застосовуються різні дослідження: рентгенівське, ендоскопічне.

Лікування портальної гіпертензії

На ранніх стадіях лікування портальної гіпертензії (вірніше, захворювань, її викликали) в основному консервативне. В стадії розгорнутих клінічних проявів, при наявності ускладнень, основним методом лікування є хірургічний. Екстрене хірургічне втручання показане при профузном кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і шлунку, особливо якщо проводилося раніше комплексне консервативне лікування було неефективним. Оперативне лікування в плановому порядку показано хворим з варикозним розширенням вен стравоходу II-III ступеня (особливо при наявності епізодів кровотечі в анамнезі), значному асциті, погано піддається медикаментозному лікуванню, спленомегалії в поєднанні з вираженим ги-перспленізмом.

Протипоказаннями до оперативного лікування є похилий вік хворих, важкі супутні захворювання внутрішніх органів, злоякісні новоутворення, вагітність ність, запущений туберкульоз. Серед тимчасових протипоказань до операції слід відзначити активність запального процесу в печінці (при над-і внутрішньопечінкової формі портальної гіпертензії), гострий тромбофлебіт портальної системи.

Найбільш частим показанням до оперативного лікування є кровотеча з розширених вен стравоходу. При профузном кровотечі лікування починають з введення стравохідного зонда-обтуратора Блейкмора, який можна тримати в стравоході до 24-48 год, періодично (через 3-4 год) сдувая проксимальну манжетку для запобігання пролежня стравоходу. Центральний канал зонда служить для контролю за ефективністю зупинки кровотечі і може бути використаний для введення рідин або поживних розчинів. Слід підкреслити, що хворий з кровотечею повинен знаходитися тільки в хірургічному стаціонарі, так як поки показання до екстреної операції можуть виникнути в будь-який момент. Обов'язковим компонентом консервативного лікування є масивна інфузійна терапія (що включає введення гемостатіче-ських засобів, гемотрансфузії), очищення кишечника за допомогою клізм, призначення антибіотиків широкого спектру дії (ка-наміцін, неоміцин), не всмоктуються з просвіту кишечника. При кровотечі з розширених вен шлунка балонна тампо нада за допомогою зонда-обтуратора неефективна, необхідно екстрене оперативне лікування. При кровотечі з вен стравоходу ефективність використання зонда Блейкмора досягає 75%. Однак після вилучення зонда рецидив кровотечі спостерігається у 40-60% хворих.