Сутність оралізма
полягає у виникненні у суб'єкта оргазму тільки під впливом подразнення
його статевих органів губами і (або) мовою сексуального партнера.
Це явище слід відрізняти від орально-генітальних ласк, які є одним з
сексуальних збудників в процесі нормального статевого життя.
Безсумнівно, що саме досвід проведення таких ласк є першоосновою для
можливого надалі формування оралізма, причому механізм його формування в
цілому схожий з таким при патологічному аутоеротизм.
Тобто в його основі лежить поступове закріплення («закодірованіе»)
даного виду сексуального збудження з наступним заміщенням звичайних
сексуальних контактів орально-генітальними, як найбільш ефективним для
даного суб'єкта способом досягнення сексуального задоволення.
Слід попередити однозначне віднесення оралізма до розряду сексуальної
патології (у тому числі і партнерської), так як у багатьох зв'язках він
відповідає взаємним потребам партнерів і не створює у них будь-яких
сексуальних проблем. Однак у ряді випадків позиції партнерів на цей рахунок розходяться, що породжує виникнення конфліктів.
На практиці з оралізмом як з проблемою сексолог зустрічається при наступних ситуаціях:
оралізм як джерело конфліктів між партнерами або як причина розвитку комплексу сексуальної непристосованості;
оралізм як джерело виникнення девіантної сексуальної поведінки (наприклад, педофільного або зоофільной);
оралізм як джерело гомосексуального поведінки.
В останньому випадку до такої поведінки може призводити незадоволена
при гетеросексуальних зв'язках потреба в орально-генітальних контактах,
тобто в цій ситуації задоволення сексуальних потреб гомосексуальним шляхом носить замісний характер. У більш рідкісних випадках подібна поведінка обумовлено проявом прихованих або стримуваних гомосексуальних тенденцій. При цьому оралізм може стати пусковим моментом у розвитку гомосексуальної орієнтації статевого потягу.
