Малярію у людини викликають в основному три види плазмодіїв: Plasmodium vivax (найбільш частий збудник), P. falciparum і P. malariae. Четвертий вид плазмодія, здатний викликати захворювання людини, - P. ovale - розповсюджений лише в деяких районах Африки. Малярією хворіють плазуни і птахи, а також мавпи та інші ссавці. Переносять збудника тільки самки комара, оскільки у чоловічих особин необхідні колючі й сисні частини ротового апарату відсутні.

Фаза репродукції паразита в організмі людини починається з моменту укусу зараженим комаром. Рухливі мікроскопічні форми паразита, звані спорозоитами, разом зі слиною комара потрапляють в шкіру і проникають в кров'яне русло. Потім вони впроваджуються в червоні кров'яні тільця людини - еритроцити, де продовжують розвиток. Після цього паразит приступає до безстатевого розмноження - ділиться на безліч дрібних одноядерних особин. У підсумку еритроцит руйнується, і дрібні особини - мерозоїти - виходять в кровотік. Тут вони проникають в нові еритроцити, і цикл розвитку малярійного паразита в людині повторюється. Масовий вихід мерозоїтів з еритроцитів, що супроводжується надходженням у кров продуктів метаболізму плазмодіїв, призводить до приступу ознобу і лихоманки, причому інтервал між нападами залежить від виду плазмодія. При зараженні P. falciparum напади повторюються кожен другий день (дводенна малярія), P. vivax викликає напади кожен третій день (триденна малярія), P. malariae - кожен четвертий (чотириденна малярія).

Триденна малярія (доброякісна триденна малярія) викликається P. vivax. Перші симптоми розвиваються через 6-21 день після укусу інфікованим комаром: найсильніший озноб передвіщає приступ високої температури, який триває близько 8:00 і закінчується рясним потовиділенням. Такі напади повторюються кожен третій день, але можуть спостерігатися й частіше, якщо в період інфікування заражені комарі кусали хворого протягом декількох днів.

Напади лихоманки супроводжуються частішанням пульсом і зниженням кров'яного тиску. На висоті нападу з'являються симптоми ураження центральної нервової системи: нудота, блювота, делірій, іноді розвивається коматозний стан. Часто виникає анемія, обумовлена ​​руйнуванням еритроцитів розмножуються в них плазмодіями. До типових симптомів відносяться також втрата апетиту, головний біль, болі в усьому тілі (руках, ногах, спині). Як правило, через кілька тижнів настає поступове одужання, проте повторні атаки малярійної лихоманки можуть спостерігатися протягом трьох і більше років.

Злоякісна триденна малярія (блискавична триденна малярія) викликається P. falciparum і є найважчою формою малярії. Симптоми в цьому випадку виявляються ті ж, що і при доброякісної триденної малярії, однак вони сильніше виражені і супроводжуються більш тяжкими ускладненнями. Для цієї форми малярії характерні злипання еритроцитів і прикріплення їх до стінки дрібних судин (т.зв. паразитарні стази), що призводить до закупорки капілярів. Часто спостерігаються функціональні порушення нервової системи і шлунково-кишкового тракту. Часто уражаються печінка і нирки. Закупорка дрібних судин мозку може привести до смертельного результату. У разі одужання повторення нападів малярії спостерігається рідко.

Чотириденна малярія викликається P. malariae; як правило, вона протікає легше, ніж інші форми, однак при ній імовірність повторних атак лихоманки найбільш висока. Інкубаційний період становить 1-6 тижнів; лихоманка розвивається з чотириденним інтервалами.

Після обстеження хворого та збору анамнезу (даних історії хвороби) призначається аналіз крові (мікроскопія мазка крові для візуального виявлення паразитів).

Для лікування малярії використовують різні препарати, які можуть попереджати напади малярії, швидко купірувати симптоми розпочатого нападу або повністю знищити збудника. Серед них найбільш відомі хлорохін, хінін, мефлохін, примахин і хінакрін гідрохлорид, що випускається також під назвами атабрін і акрихін. Особам, які планують подорож або тривале проживання в ендемічних (несприятливих) по малярії районах, рекомендується регулярно приймати протималярійні препарати, наприклад хлорохін.

В осіб, які перенесли малярію, розвивається стан відносного імунітету (несприйнятливості), тобто повторне зараження тим же збудником супроводжується більш помірною лихоманкою з більш м'якими клінічними проявами, незважаючи на однакову кількість плазмодіїв в крові. З часом імунітет слабшає, і що залишилися в організмі людини паразити можуть знову почати розмножуватися, викликаючи новий приступ через кілька місяців або навіть років.

Три основних види плазмодія, що викликають малярію в людини, існують в природі у вигляді кількох штамів. Кожен з штамів має властиві лише йому антигенні особливості і розповсюджений як правило, лише в певних місцевостях. Таким чином, імунітет проявляється тільки до того штаму, який був причиною первинної інфекції.

Заходи з обмеження чисельності комарів-переносників спрямовані на знищення їх личинок, які мешкають в підповерхневому шарі тихих водойм (тіло личинки розташовується під водою, а т.зв. дихальця висовується назовні). З цією метою проводять осушення заболочених місцевостей, наносять масляну плівку на поверхню водойм, розпорошують інсектициди, розводять дрібних риб, що харчуються личинками комара.