Лікування діабету 1 типу

При діабеті 1 типу підшлункова залоза людини не здатна виробляти інсулін - білковий гормон. Це робить необхідної довічну гормональну замісну терапію. Людина з 1 типом діабету змушений щодня робити ін'єкції інсуліну. На жаль, в даному випадку немає іншої альтернативи. До відкриття ролі інсуліну в 1921 році діагноз «діабет» був, по суті, смертельним вироком. Завдяки ін'єкцій інсуліну в даний час хворі люди можуть жити довго і щасливо.

Інсулін класифікується за його походженням і тривалістю дії. Інсуліни бувають бичачі, свинячі і людські. В останні роки бичачий інсулін мало використовується через побічні ефекти. Свинячий інсулін найбільш близький за своєю структурою до людського - відрізняється тільки однією амінокислотою. По тривалості впливу інсуліни діляться на інсуліни короткої дії, середнього терміну дії, тривалого терміну дії.

Ін'єкцію зазвичай роблять за 10-30 хвилин до їди. Інсулін вводять підшкірно в живіт, стегно або плече. При кожній процедурі необхідно змінювати місце уколу. Для введення інсуліну використовуються шприци, шприц-ручки або спеціальна помпа-дозатор. Найчастіше застосовують шприц-ручки, які дозволяють практично безболісно і легко ввести інсулін. Помпа-дозатор - це перспективний метод, який в даний час використовується невеликою кількістю хворих у США та Західній Європі. Голка дозатора постійно знаходиться в шкірі. Прилад в автономному режимі вводить гормон протягом дня, що дозволяє максимально імітувати роботу підшлункової залози.

Потрапивши в кров, інсулін сприяє переходу глюкози з кров'яного русла в клітини тканин. Тому при його передозуванні може наступити гіпоглікемія, що супроводжується підвищеним потовиділенням, тремтінням, посиленим серцебиттям, слабкістю. В цьому випадку хворому необхідно підвищити рівень глюкози, з'ївши 2-3 шматочки цукру або випивши солодку воду.

Схема інсулінотерапії підбирається лікарем для кожного пацієнта індивідуально в залежності від особливостей його метаболізму і способу життя. Лікування діабету направлено на імітацію роботи нормальної підшлункової залози, що реагує на коливання рівня глюкози в крові. У здорової людини всмоктування їжі призводить до підвищення кількості цукру в крові, у відповідь на який відбувається викид інсуліну. Цей процес називається харчової секрецією інсуліну. Між прийомами їжі також виділяється невелика кількість інсуліну для підтримки нормального обміну речовин - це так звана базальна секреція інсуліну. При лікуванні діабету роль базальної секреції інсуліну виконують інсуліни середньої та тривалого терміну дії, а інсулін короткого впливу імітує харчову секрецію.

Середньодобова доза інсуліну повинна максимально відповідати фізіологічній нормі. При цьому 2/3 дози вносяться вранці і вдень, а 1/3 - увечері і на ніч. Існує кілька режимів введення ін'єкцій. Хворий може отримувати інсулін короткого впливу перед сніданком, обідом і вечерею, і на ніч - інсулін тривалої дії. За схемою інтенсивної інсулінотерапії хворий отримує інсулін короткого впливу перед сніданком, обідом і вечерею, а інсулін тривалої дії приймає перед сніданком і на ніч. Це вважається найбільш фізіологічним способом лікування діабету. Доза інсуліну може коригуватися в залежності від дієти, фізичних навантажень, особливостей вуглеводного обміну. Для цього треба постійно вимірювати рівень глюкози і вести щоденник самоспостереження, що дозволить підлаштувати інсулінотерапію під образ життя хворого.

Важливу роль при лікуванні діабету відіграє дієта. Людина, що страждає цукровим діабетом, повинен мати 3 основних прийому їжі (сніданок, обід, вечеря) і 3 додаткових. Найбільше на підвищення рівня глюкози в крові впливають вуглеводи. Але це не означає, що їх треба строго обмежувати. Якщо вага людини знаходиться в нормі, необхідно просто враховувати кількість вуглеводів для визначення дози інсуліну. Для спрощення обліку вуглеводів використовується таке поняття, як хлібна одиниця (ХЕ). Одна ХЕ містить 12 г вуглеводів. Середня потреба дорослої людини становить 17-20 ХЕ в день. Знаючи кількість інсуліну, необхідний для засвоєння 1 ХЕ, хворий може розрахувати його дозу перед їжею. Якщо інсуліну було достатньо, то через 2 години після прийому їжі концентрація глюкози не повинна перевищувати 8 ммоль / л.

Лікування діабету 2 типу

На ранніх стадіях лікування діабету 2 типу можна обійтися без ліків. Призначається дієта, при якій знижено споживання простих вуглеводів, і дозовані фізичні навантаження. При більш складних випадках виникає необхідність у медикаментозному лікуванні. Застосовують цукрознижувальні препарати, такі як похідні сульфонілсечовини (глібенкламід, Гліквілон, Глімеперід, Гліклазид), прандіальние регулятори глікемії (Репаглінід, натеглінід). Бігуаніди (Метформін) збільшує чутливість тканин до інсуліну і знижує всмоктування глюкози в кишечнику. Також чутливість тканин підсилюють тіазолідиндіонів (Розиглітазон, Піоглітазон). Інгібітори α-глікозідази (акарбоза) пригнічують кишкові ферменти, що розщеплюють складні вуглеводи до глюкози. Якщо застосовуються заходи не приносять позитивного ефекту, хворим на діабет 2 типу призначається інсулінотерапія.