Імбецильність
- середня ступінь олігофренії, слабоумства, інтелектуального
недорозвитку, обумовлена затримкою розвитку мозку плоду або дитини в
перші роки життя.
Причини імбецильності
Причиною
захворювання можуть бути спадкові чинники (хвороба Дауна,
мікроцефалія); внутрішньоутробне ураження плода внаслідок гормональних
порушень у матері, перенесених нею вірусних інфекцій (наприклад,
краснухи, сифілісу, токсоплазмозу і ін); імунологічна несумісність крові
матері та плоду (резус-конфлікт) ; інші шкідливі фактори в ранньому дитинстві: родова травма, травми голови, дитячі інфекції.
Симптоми імбецильності
При імбецильності діти відстають у фізичному розвитку, відхилення помітні зовні. Імбецили розуміють мову оточуючих, самі можуть вимовляти короткі фрази. Мова бідна і неправильна, але більш-менш связна. Мислення
конкретно і примітивно, але послідовно, відволікання недоступні, запас
відомостей вкрай вузький, різке недорозвинення уваги, пам'яті, волі. Потерпають імбецильністю вдається прищепити елементарні трудові навички, навчити читання, письма, рахунку. Деякі
імбецили здатні виробляти елементарні рахункові операції, засвоювати
найпростіші трудові навички та навички самообслуговування. Емоції имбецилов більш диференційовані, ніж у ідіотів, вони прив'язані до рідних, адекватно реагують на похвалу або осуд. Імбецили
позбавлені ініціативи, інертні, сугестивності, легко втрачаються при
зміні обстановки, потребують постійного нагляду і догляду, при
несприятливому оточенні поведінка може бути асоціальним.
Лікування імбецильності
Лікування зводиться до правильного виховання і керівництву діями хворих. Під
контролем лікаря можуть бути використані ноотропні препарати,
транквілізатори, нейролептики, а також систематичні заняття з
психоневрологом, логопедом, навчання на дому.
|
