Гіперальдостеронізм
- це стан, при якому кора наднирників секретує більше альдостерону, ніж
потрібно в нормі для підтримки натрієво-калієвого рівноваги. Різновиди гіперальдостеронізму Первинний
клінічний синдром, що виникає при ураженнях надниркових залоз і
проявляється артеріальною гіпертензією, гіпокаліємією і низьким вмістом
реніну в сироватці крові. Вторинний (симптоматичний) обумовлений причинами, локалізованими поза надниркових залоз. Зміст реніну значно підвищено. Основні симптоми гіперальдостеронізму Основні прояви хвороби - гіпертензивний синдром, гіпокаліємія. Хворі скаржаться на головний біль, слабкість, швидку стомлюваність, м'язову слабкість, м'язові спазми, судоми м'язів, поліурія. При тривалому перебігу хвороби може розвинутися нефросклероз та хронічна ниркова недостатність. Лікування гіперальдостеронізму Лікування первинного гіперальдостеронізму полягає в хірургічному видаленні гормонально-активної пухлини надниркових залоз. При
вторинному гиперальдостеронизме проводять симптоматичну терапію,
спрямовану на підвищення виведення натрію з сечею (верошпирон і т. п.), а
також лікування основного захворювання, яка стала причиною
гіперальдостеронізму. Профілактика гіперальдостеронізму Профілактика
гіперальдостеронізму полягає в регулярному диспансерному спостереженні
хворих з артеріальною гіпертензією, хворобами печінки і нирок,
дотриманні рекомендацій лікаря щодо характеру харчування і прийому
сечогінних і проносних засобів.
