На плеврит вказує поява гострого болю в грудях, що посилюється при вдиху. У самих легких больові рецептори відсутні, але плевра багата нервовими закінченнями. Коли людина лягає на уражену бік, біль зменшується. Якщо рідина в плеврі накопичується у великих кількостях, легені не можуть достатньо розширитися, і виникає задишка. Уражена сторона набухає, і міжреберні проміжки згладжуються. Крім того, підвищується температура. Попередній діагноз «плеврит» лікар ставить на основі скарг пацієнта і огляду. Дихальна рухливість грудної клітини з ураженої сторони зменшується. Також лікар прослуховує шуми в грудній клітці пацієнта за допомогою стетоскопа. Наприклад, при сухому плевриті він може вловити звук тертя плеври, схожий на скрип снігу. При підозрі на плеврит призначається рентгенологічне дослідження грудної клітки. При ексудативному плевриті в плевральної порожнини на знімку видно рідину.
При сухому плевриті рентгенологічне дослідження не показує жодних змін в
плеврі, але все одно повинно проводитися для всіх хворих. Це необхідно для виявлення можливих змін в легенях і прикореневих лімфовузлах.
Крім рентгенографії, для діагностики плевриту також використовується
ультразвукове дослідження (УЗД), яке показує кількість і розміщення
рідини, а також стан легень і сусідніх органів. В деяких випадках при плевриті проводиться пункція плевральної порожнини.
Ця процедура дозволяє одержати рідину для подальшого аналізу, який може
вказати на причину захворювання і характер його протікання.
| 
