Крім цього, уролог ставить питання про житлові умови, умови праці, обставин, які, на думку пацієнта, могли б стати причиною. Потім визначається характер взаємовідносин з партнеркою, якість ерекцій та інше.

Для постановки діагнозу також дуже важливими є лабораторні дослідження, які включають в себе дослідження секрету передміхурової залози, сперми та гормонального статусу пацієнта (визначається рівень таких гормонів, як тестостерон, естрадіол, пролактин, гонадотропних гормонів). Природу захворювання (психогенна або органічна) дозволяє встановити інтракавернозному фармакологічний тест. Його суть полягає в тому, що в кавернозне тіло статевого члена вводиться препарат (наприклад, папаверин, фентоламін, простагландин або інші), після чого проводиться легкий масаж його в поєднання з переглядом еротичних сюжетів. Якщо причина еректильної дисфункції носить психогенний характер, то дана процедура дозволяє домогтися повної ерекції.

Широке поширення набув метод ультразвукової діагностики, основною метою якого є вивчення судин статевого члена. Артеріографія ж дає цінну інформацію про поразку артеріального русла, особливо при необхідності судинних операцій. За допомогою іншого способу - фармакокавернозографія-можна встановити дефекти наповнення в печеристих тілах і аномальні венозні витоку крові.

Також досить інформативною є і магнітно-резонансна томографія статевого члена, що дозволяє отримати зображення його структури на різних зрізах. Щоб визначити склероз кавернозної тканини статевого члена проводять біопсію кавернозної тканини.