Вегето-судинна дистонія - це порушення діяльності вегетативної нервової системи, яка виконує в організмі дві основні функції:-
зберігає і підтримує постійність внутрішнього середовища організму
(температуру тіла, артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень,
частоту дихання, потовиділення, швидкість обміну речовин і т.д.)
-
мобілізує функціональні системи організму для пристосування (адаптації)
до мінливих умов зовнішнього середовища (фізичної та розумової роботи,
до стресу, до зміни погоди, клімату і т.д..)
Як часто зустрічається? Вегетативні розлади є одними з найпоширеніших. У популяції вегето-судинна дистонія зустрічається в 80% випадків. Одна третина з них вимагає лікування і спостереження у невролога. Коли виникає? Перші прояви можуть виникнути в дитячому або юнацькому віці. Виражені порушення як правило виявляються у молодому віці (20-40 років). У жінок вегето-судинна дистонія зустрічається частіше, ніж у чоловіків в три рази. Які причини вегето-судинної дистонії? Вегето-судинна дистонія розвивається під дією різних факторів: - під впливом емоційного стресу;
- в періоди гормональних перебудов організму (період статевого дозрівання, вагітність , клімакс)
- при зміні кліматичних зон;
- при фізичних, розумових і емоційних перевантаженнях;
- при загостренні неврологічних і соматичних або ендокринних захворювань;
- при невротичних розладах.
Слід зазначити, що є спадкова схильність до розвитку вегето-судинної дистонії. Як проявляється вегето-судинна дистонія?
Симптоми вегето-судинної дистонії пов'язані з порушенням контролюючих
функцій вегетативної нервової системи в одній або відразу в декількох
системах організму: -
в серцево-судинній системі: коливання артеріального тиску від гіпер-до
гіпотонії, порушення частоти серцевих скорочень (найчастіше це його
почастішання - тахікардія), болі в лівій половині грудної клітки
(кардіалгії);
-
в дихальній системі: відчуття браку повітря, задишка, ядуха, утруднений
вдих, прискорене дихання і форсоване дихання (гіпервентіляціонний
синдром)
- в шлунково-кишковій системі: нудота, блювання, метеоризм, печія, відрижка, запори, проноси, болі в животі;
- в системі терморегуляції: субфебрилітет, озноби, підвищена пітливість, хвилі жару і холоду;
- в вестибулярної системі: запаморочення, переднепритомні стану;
- в сечостатевій системі: прискорене сечовипускання, свербіж і болі в області геніталій;
-
при вегето-судинної дистонії вегетативні порушення обов'язково
поєднуються з емоційними розладами: тривога, неспокій, підвищена
дратівливість, стомлюваність, знижена працездатність, внутрішнє
напруження, знижений фон настрою, плаксивість, розлади сну і апетиту,
різні страхи.
Коли необхідно звернутися до невролога? - якщо вегетативні симптоми порушують ваше повсякденне життя, змушують відмовлятися від звичного способу життя;
- якщо Ви перебуваєте в постійному внутрішньому напруженні і прислухаєтеся до всіх неприємних відчуттів;
- якщо вегетато-судинна дистонія набуває характеру панічних атак або непритомності;
- якщо неприємні симптоми з кожним днем посилюються і приєднуються нові неприємні відчуття.
Які потрібні обстеження?
На початку виключають соматичні, неврологічні та ендокринні
захворювання (консультація невролога, при необхідності ендокринолога і
терапевта).
Досліджується та система, в якій є вегетативні порушення (ЕКГ, добовий
моніторинг артеріального тиску, вегетативні проби, ЕЕГ, УЗДГ, ТКД,
гормональний профіль) Який прогноз? Вегето-судинна дистонія ефективно лікується. Як лікувати вегето-судинну дистонію?
Використовуються вегетотропние, судинні, ноотропні та психотропні
препарати (антидепресанти, транквілізатори); психотерапія, масаж,
голкорефлексотерапія, фізіотерапевтичне вплив, фототерапія, гідромасажні
ванни, курортне лікування. Використовуються також спеціальні комплекси вітамінів і мінералів, спрямованих на стабілізацію підвищеної нервової збудливості. Основний курс лікування, як правило, займає від 4 до 6 місяців залежно від вираженості порушень. У ряді випадків проводяться курси підтримуючої терапії 2-4 місяці. Надзвичайно широко поширене самолікування вегето-судинної дистонії. Пацієнти самостійно приймають різні транквілізатори або заспокійливі засоби. До них часто виникає звикання, а належний ефект не настає. Всі лікувальні заходи і підбір ліків повинні контролюватися лікарем.
|
