Якщо не лікуватися, інфекція може поширитися з уретри на інші органи - сечовий міхур у жінок, простату, насінні бульбашки, яєчка у чоловіків. Можлива поява звуження сечовипускального каналу (стриктура уретри). Крім того, гострий уретрит може перейти в хронічну форму. Хронічний уретрит лікується набагато складніше, при цьому термін остаточного одужання значно затягується.

Причиною захворювання можуть бути статеві інфекції, такі звані специфічні уретрити). В даному випадку зараження відбувається при незахищеному статевому контакті з хворою людиною. Неспецифічні уретрити виникають через умовно-патогенної мікрофлори, до якої відносяться стрептококи, стафілококи, кишкові палички, а також різного роду гриби.

Розвитку уретриту сприяє зниження імунітету стінки сечовипускального каналу. Умовно-патогенні бактерії постійно потрапляють в уретру з шкіри або кишечника. Особливо сильний закид інфекції відбувається при статевому акті. Але зазвичай імунітет успішно справляється з бактеріями. Запалення виникає при зниженні захисних механізмів стінки уретри. Цьому сприяє переохолодження, важкі фізичні навантаження, вживання в їжу гострої та солоної їжі, алкоголю.

Зрідка зустрічаються неінфекційні уретрити, які викликаються ушкодженнями сечівника, алергічними реакціями, змінами обміну речовин. Уретрит може виникати при сечокам'яній хворобі, коли камінь або пісок ранять стінки уретри. Досить рідко причиною уретриту може бути потрапляння інфекції в уретру по кровоносних і лімфатичних судинах з знаходяться в організмі вогнищ запалення