Міокардит - запальне ураження серцевого м'яза.
Розрізняють ревматичний, інфекційний (вірусний, бактеріальний,
риккетсіозних та ін), алергічний (лікарський, сироватковий,
поствакцинальний), при дифузних захворюваннях сполучної тканини,
травмах, опіках, впливі іонізуючої радіації. Виділяють також ідіопатичний (тобто нез'ясованої природи) міокардит Абрамова-Фідлера. Ведуших роль у розвитку запального процесу належить алергії й порушенню імунітету. Симптоми і перебіг міокардиту
Міокардит починається на тлі інфекції або незабаром після неї з
нездужання, іноді завзятих болів у серці, серцебиття і перебої в його
роботі й задишки, зрідка - хворобливості в суглобах. Температура тіла нормальна або злегка підвищена. Початок захворювання може бути непомітним або прихованим. Рано збільшуються розміри серця.
Важливими, але не постійними ознаками є порушення сердечною ритму
(тахікардія - його частішання, брадикардія - його урежение, миготлива
аритмія, екстрасистолія) і провідності (різні блокади). Можуть з'явитися акустичні симптоми - глухість тонів, ритм галопу, систолічний шум.
Міокардит може ускладнитися розвитком серцевої недостатності, появою
тромбів у порожнинах серця, які, в свою чергу, рознесені струмом крові,
викликають омертвіння (інфаркти) інших органів (тромбоемболії). Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим, хронічним (рецидивуючим). Діагностика міокардиту Немає строго специфічних ознак міокардиту. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак, змін електрокардіограми, ехокардіографії, наявності лабораторних ознак запалення. Лікування міокардиту Постільний режим.
Раннє призначення глюкокортикоїдних гормонів (преднізолон), нестероїдні
протизапальні засоби (аспірин, бутадіон, ібупрофен, індометацин). Проводиться лікування серцевої недостатності, порушень серцевого ритму і провідності.
Застосовують засоби, що поліпшують процеси відновлення обміну речовин в
м'язі серця: ретаболил, нерабол, рибоксин, вітаміни групи В і С. При
затяжному перебігу хвороби - делагил, плаквенил.
|
