Наявність стрептодермії часто є ознакою порушення імунітету.
Тому лікування цього захворювання обов'язково супроводжується
призначенням препаратів, що сприяють відновленню захисних сил організму:
вітамінно-мінеральних комплексів, різних біостимуляторів і т.д. Крім цього, застосовуються антисептичні препарати, протизапальні засоби і антибактеріальна терапія.
При великих же висипаннях призначаються антибіотики (тільки після
визначення чутливості до них збудника інфекції): ерітроміціновая,
геліоміціновая, бактробан, гиоксизон, лорінден C. Проте буває так, що і цього не достатньо, тому іноді хворим роблять щеплення від стрептокока.
З'являються при хронічній формі захворювання бульбашки необхідно
розкрити, а на мокнучі ерозії накласти пов'язки з дезінфікуючими
засобами. В кінці лікування показані сірчано-дігтярні мазі, які ліквідують залишкову запальну інфільтрацію.
Протягом усього курсу лікування, який становить близько тижня, не можна
приймати ванну або душ, а також потрібно часта зміна постільної і
натільної білизни. Профілактика стрептодермії
В якості профілактики захворювання рекомендується дотримання правил
особистої гігієни, а особливо - негайної антисептичної обробки
мікротравм шкіри, таких як садна, порізи чи укуси, тому що навіть
найменше пошкодження може стати воротами для проникнення в шкіру
умовно-патогенної мікрофлори.
|