У тактиці лікування герпесу можна виділити наступні цілі:
Послабити вираженість або зменшити тривалість таких симптомів, як свербіння, біль, лихоманка і лімфаденопатія;
Скоротити термін повного загоєння уражень;
Зменшити частоту і тяжкість рецидивів;
Зменшити тривалість і вираженість екскреції вірусу в місцях поразки;
Елімінувати інфекцію для запобігання рецидивам.
Найбільш доцільним є застосування місцевих противірусних засобів.
Ці засоби впливають прямо на причину хвороби - вірус простого герпесу,
що є їх серйозною перевагою перед антисептиками і підсушують
препаратами. Механізм дії противірусних засобів пов'язаний з угнетаніем розмноження вірусу простого герпесу. Місцеве вживання противірусних препаратів зменшуючи період висипань, а також сприяє якнайшвидшому очищенню шкіри від висипки.
Для підвищення ефективності лікування медикаментозні засоби
рекомендується застосовувати відразу ж після появи первинних провісників
висипань.
Для профілактики герпесу використовують вакцину, її ж можна застосовувати при імунотерапії хворих вірусом простого герпесу. Якщо хворий не страждає імунодефіцитом, то йому роблять 5 ін'єкцій через 2-3 дня не менше ніж 2 раз на рік.
Якщо ж хворий страждає імунодефіцитом і рецидиви захворювання
повторюються не менше 1 разу на місяць, то вакцинацію проводять 1 раз в
7-14 днів в обсязі 5 ін'єкцій.
Ревакцинація є важливим моментом у проведенні будь-якої вакцинації, і
відсутність її проведення в оптимальні терміни може значно знизити
ефективність всього проведеного курсу лікування герпесу.
