Загальноприйняті
методи лікування аскаридозу полягають у застосуванні антигельмінтних
медикаментозних препаратів, таких як вермокс (мебендазол).
Але даний препарат викликає підвищену рухову активність гельмінтів, що
може привести до антіперістальтіка, блювоті і потрапляння аскарид у
дихальні шляхи. У зв'язку з цим, вермокс, особливо при інтенсивній інвазії, дітям призначається у виняткових випадках.
Додатково до специфічних препаратів призначають полівітаміни, ферментні
препарати, при анемізації препарати заліза, а також забезпечують
повноцінну білкову дієту. При важкому ж перебігу хвороби вводять парентерально розчини кальцію хлориду, кальцію глюконату, аскорбінової кислоти. Нерідко виникають ускладнення аскаридозу, у разі яких потрібне хірургічне втручання: - закупорювання просвіту тонкої кишки клубком аскарид (обтураційна кишкова непрохідність);
- тривалий спазм тонкої кишки в результаті наявності в ній мертвої аскариди (спастична кишкова непрохідність);
- закупорювання аскаридами червоподібного відростка (гострий апендицит);
- закупорювання жовчних шляхів глистами (жовтяниця або запалення жовчних шляхів);
- прорив глистами стінки кишечника (перитоніт). Такий випадок зустрічається в основному у пацієнтів, які перенесли операцію шлунково-кишкового тракту.
Також ефективним засобом при аскаридозі є кисень, який вводять через
шлунковий зонд вранці натщесерце або через 3-4 години після сніданку 2-3
дні підряд. Кількість кисню на один сеанс - 1500 мл, після введення кисню хворий аскаридозом повинен лежати 2:00. Однак кисень протипоказаний при виразковій хворобі та запальних захворюваннях в черевній порожнині. Контроль ефективності лікування проводять через 3 тижні шляхом триразового дослідження фекалій.
| 
