Вік хворих коливається від 17 до 72 років, початок захворювання припадає головним чином на період 30-50 років. Хвороба Меньєра рідко розвивається в дитячому та юнацькому віці.

Причини хвороби Меньєра

Причина захворювання залишається не з'ясованою.

Основні симптоми хвороби Меньєра

Для хвороби Меньєра характерні три основні симптоми - порушення слуху, шум у вухах і напади запаморочення.

Зниження слуху частіше одностороннє (на одне вухо). У хворих протягом тривалого періоду часу відзначаються коливання гостроти слуху - періодичне різке погіршення слуху і його раптове поліпшення. Надалі слух продовжує погіршуватися, аж до глухоти.

Шум у вухах посилюється перед нападом, досягає максимуму під час нападу, а після нього помітно зменшується.

Періодично повторювані напади запаморочення, які супроводжуються розладом рівноваги (хворий не може ходити, стояти і навіть сидіти), нудотою, блювотою, ністагмом (швидкі мимовільні рухи очей), посиленим потовиділенням, підвищенням або пониженням артеріального тиску, зблідненням шкіри. Запаморочення частіше проявляється відчуттям обертання або зміщення оточуючих предметів, рідше - відчуттям провалювання, перевертання власного тіла.

Напад запаморочення може початися без видимої для хворого причини, іноді навіть під час сну, але часто його початок пов'язують з розумовою чи фізичною перевтомою, негативними емоціями, впливом різких звуків, неприємних запахів і т.д. Частота виникнення нападів різна: кілька нападів на тиждень (дуже часті); 1-2 рази на місяць (часті); 1-2 рази на рік (рідкісні); 1 раз на кілька років (епізодичні). Тривалість нападів - від декількох хвилин до декількох діб, найчастіше 2-8 годин.

Після нападу протягом деякого часу (5-48 годин) хворі відзначають слабкість, знижену працездатність. Потім їх стан повністю нормалізується, і хворі відчувають себе практично здоровими до наступного нападу.

Лікування хвороби Меньєра

Обмежують прийом рідини, їжа молочно-рослинна. Призначають судинорозширювальні засоби (нікотинову кислоту, ацетилхолін). Для ущільнення судинної стінки рекомендуються аскорбінова кислота і препарати кальцію. Під час нападу застосовують заспокійливі і протиалергічні засоби. Під внепріступном періоді слід використовувати лікувальну фізкультуру.

Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, застосовується хірургічне лікування. Операції бувають щадні (слухосохраняющіе) і деструктивні (з руйнуванням лабіринту).