Хвороба Меньєра - незапальне захворювання внутрішнього вуха. Вік хворих коливається від 17 до 72 років, початок захворювання припадає головним чином на період 30-50 років. Хвороба Меньєра рідко розвивається в дитячому та юнацькому віці. Причини хвороби Меньєра Причина захворювання залишається не з'ясованою. Основні симптоми хвороби Меньєра Для хвороби Меньєра характерні три основні симптоми - порушення слуху, шум у вухах і напади запаморочення. Зниження слуху частіше одностороннє (на одне вухо).
У хворих протягом тривалого періоду часу відзначаються коливання
гостроти слуху - періодичне різке погіршення слуху і його раптове
поліпшення. Надалі слух продовжує погіршуватися, аж до глухоти. Шум у вухах посилюється перед нападом, досягає максимуму під час нападу, а після нього помітно зменшується. Періодично повторювані напади запаморочення,
які супроводжуються розладом рівноваги (хворий не може ходити, стояти і
навіть сидіти), нудотою, блювотою, ністагмом (швидкі мимовільні рухи
очей), посиленим потовиділенням, підвищенням або пониженням
артеріального тиску, зблідненням шкіри.
Запаморочення частіше проявляється відчуттям обертання або зміщення
оточуючих предметів, рідше - відчуттям провалювання, перевертання
власного тіла.
Напад запаморочення може початися без видимої для хворого причини,
іноді навіть під час сну, але часто його початок пов'язують з розумовою
чи фізичною перевтомою, негативними емоціями, впливом різких звуків,
неприємних запахів і т.д.
Частота виникнення нападів різна: кілька нападів на тиждень (дуже
часті); 1-2 рази на місяць (часті); 1-2 рази на рік (рідкісні); 1 раз на
кілька років (епізодичні). Тривалість нападів - від декількох хвилин до декількох діб, найчастіше 2-8 годин. Після нападу протягом деякого часу (5-48 годин) хворі відзначають слабкість, знижену працездатність. Потім їх стан повністю нормалізується, і хворі відчувають себе практично здоровими до наступного нападу.
Лікування хвороби Меньєра Обмежують прийом рідини, їжа молочно-рослинна. Призначають судинорозширювальні засоби (нікотинову кислоту, ацетилхолін). Для ущільнення судинної стінки рекомендуються аскорбінова кислота і препарати кальцію. Під час нападу застосовують заспокійливі і протиалергічні засоби. Під внепріступном періоді слід використовувати лікувальну фізкультуру. Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, застосовується хірургічне лікування. Операції бувають щадні (слухосохраняющіе) і деструктивні (з руйнуванням лабіринту).
|