Під
словосполученням «дитячий церебральний параліч» (ДЦП) розуміють групу
порушень рухових функцій мозку, що з'явилися в результаті його
пошкодження в дитячому віці. Ці розлади не прогресуючі, тобто з'являються з самого народження дитини та існують протягом усього життя.
Рухові порушення зазвичай представлені слабкістю в певній групі м'язів,
через що порушена хода, рух руками або, наприклад, закидається шия; так
само можливі так звані гіперкінези - різкі стереотипні рухи в руках,
ногах, мімічний мускулатурі, які насилу контролюються хворим. У ряді випадків при ДЦП можливе порушення інтелектуального розвитку й мови. Основними факторами, що приводять до появи ДЦП, є гіпоксія дитини в утробі матері або одразу після народження.
Так, у більшості дітей причиною захворювання є патологія вагітності
матері (токсикози, порушення плацентарного кровообігу, інфекції), а так
само порушення аутоімунних механізмів, що безпосередньо беруть участь в
ембріональному розвитку тканин плода.
Родові травми, викликані різними видами акушерської патології (вузький
таз матері, неправильна його будова, слабкість пологової діяльності,
затяжні або стрімкі пологи
, а так само пологи після тривалого безводного проміжку, неправильне
передлежання плода), лише у відносно невеликому числі випадків служать
єдиною причиною, приводить до пошкодження мозку плода.
У більшості випадків тяжкість родів визначається вже наявною патологією
дитини, що з'явилася в результаті його внутрішньоутробного пошкодження.
Після пологів найбільш частою причиною появи ДЦП служить гемолітична
хвороба новонароджених («ядерна жовтяниця»), при якій відбувається
інтоксикація головного мозку дитини.
В основі жовтяниці можуть бути різні механізми - несумісність крові
матері і плоду по групі крові або резус-фактору, а так же печінкова
недостатність новонародженого.
Гіпоксія, що лежить в основі розвитку ДЦП призводить до недорозвинення
структур головного мозку дитини, особливо ділянок мозку, відповідальних
за формування рефлекторних механізмів і підтримку рівноваги тіла. Це призводить до неправильного розподілу м'язового тонусу у скелеті та виникнення патологічних рухових реакцій. Клінічні прояви ДЦП залежать від ступеня ураження мозку. Найбільш часто зустрічаються форми захворювання з симетричним ураженням переважно нижніх кінцівок і меншою мірою - верхніх. Проявляється це тим, що дитину в дитинстві не можливо поставити на ніжки, а самостійно він починає ходити лише до 2-3 років.
В подальшому спостерігається порушення ходи у вигляді упору на носочки,
коли при ходьбі дитина впирається на пальці ніг, а не на стопу. Уражені кінцівки можуть відставати в рості. Одночасно з порушеннями ходи, є дефекти мови: її сповільненість і змазаність.
Лікування ДЦП включає в себе, перш за все, комплекс лікувальної
фізкультури та курси масажу, а так само застосування засобів, що
знижують м'язовий тонус.
Крім того, необхідні заходи по запобіганню розвитку тугоподвижности в
суглобах уражених кінцівок (парафінові аплікації, озокерит), а так само
застосування препаратів, що поліпшують мікроциркуляцію та харчування
нервової тканини.
|