Діагностика хламідіозу Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) Це один з найбільш чутливих методів (близько 95%). Аналіз
грунтується на визначенні генів хламідії в зіскрібків, взятих з уретри у
чоловіків, уретри і цервікального каналу у жінок. Щоб оцінити успішність лікування, повторний тест ПЛР проводять через 4 тижні після закінчення терапії. Для уточнення діагностики ПЛР часто застосовується одночасно з ІФА. Імуноферментний аналіз (ІФА) Метод
заснований на визначення антитіл до хламідій в крові класу IgM, IgG та
IgA, які характеризують імунну реакцію організму на інфекцію. Антитіла IgM присутні в крові тільки з 4-14 дня до 6 тижнів від появи симптомів. Тому вони можуть бути використані для діагностики лише недавно придбаного хламідіозу. IgA виробляються з 2-го тижня хвороби і вказують на гострий запальний процес. IgG з'являються в крові при тривалому перебігу хвороби і залишаються в ній навіть після лікування. Вони можуть вказувати тільки на той факт, що людина колись у своєму житті хворіла хламідіозом. Після лікування через 1,5-2 місяці IgA не виявляються, а кількість IgG знижується в 4-8 разів. При цьому варто зазначити, що в більшості країн ІФА для контролю лікування не застосовується. Культуральне дослідження Проводять посів матеріалу на спеціальні клітинні культури. Вважається «золотим стандартом» діагностики хламідіозу. Але це досить тривалий і дорогий метод. Додаткова перевага культурального дослідження - можливість визначення чутливості хламідії до антибіотиків. Це
особливо важливо, враховуючи той факт, що в даний час збудник
захворювання стає стійким до застосовуваних антибактеріальних
препаратів. Прямий імунофлюоресцентний тест (ПІФ) Цей метод заснований на флюоресценції антигенів до хламідій, яка визначається за допомогою спеціального мікроскопа. Для аналізу береться зішкріб з уретри у чоловіків, уретри і цервікального каналу у жінок. Цей метод вважається менш достовірним, ніж ПЛР та ІФА. Крім того, він сильно залежить від досвідченості фахівця, який його проводить.
