Наявність ЦМВ
можна виявити тільки при спеціальному дослідженні слини, сечі, крові,
сперми, мазків і зіскрібків, взятих із статевих органів, під час
первинного зараження або загострення інфекції. У всі решту часу виявлення самого вірусу має обмежене діагностичне значення.
Як відомо, антитіла до цитомегаловірусу (імуноглобуліни) починають
вироблятися відразу після потрапляння цитомегаловірусу в організм
людини. Саме вони не дають ЦМВ розвиватися, і змушують її протікати безсимптомно. І саме вони виявляються при лабораторному аналізі крові.
При цьому однократне визначення титру антитіл не дозволяє відрізнити
поточну інфекцію від перенесеної, так як цитомегаловірус завжди присутня
в організмі вірусоносія, як і антитіла до нього.
Якщо в організмі людини не знайдуться антитіла імуноглобуліни, то це
свідчить про те, що людина раніше не мав цього захворювання і тому може
бути сильно підтверджений дії первинного зараження. Але, ні одні антитіла не можуть захистити від інфікування цитомегаловірусом. Імунітет до цього захворювання організм не виробляє. Якщо діагностика не дала результатів, то потрібно повторити здачу аналізів ще через кілька тижнів. Але якщо при діагностуванні антитіла проти цього захворювання виявляться, це свідчить про те, що людина ЦМВ-інфекцією хворий.
|