Розпізнавання
грунтується на характерній клінічній картині, включаючи аналіз
симптомів, історії життя, з'ясування «стажу» куріння, виявлення
професійних шкідливостей.
При рентгенографії в легких змін може не бути, згодом наголошується
розвиток пневмосклерозу, в крові при загостренні може підвищуватися
кількість лейкоцитів, в мокроті переважають нейтрофільпие лейкоцити.
Для виключення раку легені, туберкульозу легенів та інших захворювань,
що мають подібні з хронічним бронхітом прояви, проводиться
рентгенологічне дослідження.
За допомогою методів функціональної діагностики (оцінка величини
легеневих обсягів, прохідності бронхів, газообміну) визначається ступінь
зниження легеневих функцій. Іноді уточнення діагнозу вимагає проведення бронхоскопії і використання інших методів. Лабораторні дослідження 1.
Загальний аналіз крові - у спокійний період без змін, при загостренні -
невеликий лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, дещо підвищена
ШОЕ. 2.
Біохімічні дослідження - збільшення рівня сіалових кислот, серомукоида,
при загостренні хронічного гнійного бронхіту з'являється СРВ. 3. Аналіз мокротиння - мокрота частіше слизова, рідше гнійна. При мікроскопії - в гнійної мокроті багато ней-трофілов, виявляються клітини бронхіального епітелію, макрофаги. При обструктивному бронхіті можуть визначатися спіралі Куршмана. 4. Бактеріологічні дослідження мокротиння дозволяють визначати вид різних бактерій і їх чутливість до антибіотиків. Надійний спосіб отримання матеріалу - змив з бронхів. 5. Імунологічні дослідження - в крові можливе зниження числа Т-лімфоцитів, в тому числі - Т-супресорів.
|