Симптоми і течія

Хвороба починається поступово з неяскраво вираженого запалення суглобів, слабкості, стомлюваності. Рідше буває гострий початок (висока температура, гостре запалення суглобів, шкіри). В подальшому - протягом хвилеподібний. Частий ознака - червонуваті висипання на шкірі обличчя у вигляді «метелика», у верхній половині грудної клітки у вигляді «декольте», на кінцівках. Дуже характерно імунне запалення серозних оболонок (перикарда, плеври, очеревини). Зазвичай розвивається перикардит, до якого приєднується міокардит, іноді ендокардит, плеврит, серозний перитоніт. Задовго до типової картини хвороби може виникнути синдром Рейно. Ураження легень призводить до вовчакового пневмоніту: кашель, задишка, вологі хрипи в легенях. Відзначається виразковий стоматит, відсутність апетиту, печія, відрижка, збільшення лімфовузлів, печінки, селезінки. Найважче прояв - вовчаковий дифузний гломерулонефрит. Буває й важке ураження нервової системи: енцефаліт, поліневрит, судоми, галюцинації, маячні стану.

Розпізнавання

Визначення високих титрів антитіл до ДНК, дезоксірібонуклеотідов, антигену. Для уточнення ураження нирок - пункційна біопсія нирки.

Лікування

Великі дози глюкокортикоїдних гормонів, при їх неефективності - імунодепресанти (азатіоприн, циклофосфан) під контролем аналізу крові. При агресивному перебігу хвороби застосовується плазмаферез. В залежності від проявів хвороби проводиться симптоматична терапія (препарати калію, транквілізатори, сечогінні, гіпотензивні, анаболічні стероїди та ін.) В умовах поліклініки - підтримуюча вітамінотерапія. Кліматотерапія, водолікування і ультрафіолетове опромінення протипоказані (можуть викликати загострення хвороби)